«Ми не знаємо, що буде далі…»
Рубрика: Страна // 17 июля '07 в 19:16
Очевидці катастрофи поділилися з "Газетою..." розповідями про пережите
Ситуація з горінням казахського фосфору в Буському районі Львівської області наробила багато шуму і загнала людей просто в глухий кут. Багато хто досі не знає, як повинен поводитися в цих надзвичайних умовах, і що чекає людей завтра. Місцева і державна влада, як завжди в подібних ситуаціях, спрацювала слабенько. Мешканцям постраждалих сіл ніхто не пояснив, що сталося насправді, і якими можуть бути наслідки катастрофи.
Кореспондент "Газети..." повідомляє з місця події, що наближені до центру аварії села всі порожні. На вулицях не часто можна натрапити на місцевих людей. В Буську в аптеках миттєво розкупили бинти, марлеві пов´язки та активоване вугілля. Самі мешканці ховаються по домівках, а дітей вже давно повивозили до родичів в інші райони.
"Газета..." поспілкувалася з кількома очевидцями вчорашньої катастрофи.
Михало Чумак, мешканець села Тур´є Буського району Львівської області:
- Учора близько шостої години вечора наше село, яке знаходиться за 11 кілометрів від місця катастрофи, повністю накрило жовтуватим туманом. Відразу нас почало дерти в горлі, позакладало органи дихання. Люди поховалися по хатах, позачиняли вікна і двері. Дітей не випускали на вулицю, а сьогодні вранці почали вивозити їх хто куди міг. Ми з дружиною поїхали до Львова. Ті, хто залишився в селі, кажуть, що й зараз над селом висить хмара, а від землі постійно піднімається дим.
Павло Р.,мешканець села Ожидів Буського району Львівської області:
- Вчора я йшов з роботи близько шостої години вечора, і побачив стовп білого диму, який валив з боку залізничної колії. Спочатку він пішов в напрямку Бродів, оминаючи наше село. А сьогодні ми вже відчували запах і тут. Ще вчора нам розповіли, що вибухнули цистерни з фосфором чи аміаком - ніхто точно не знав. Проте сільський голова розповів, що треба закритися вдома і по можливості вивезти дітей з села. Тому зараз в селі залишились тільки старші люди, які пильнують хати і годують худобу. Дітей ще вночі вивезли хто куди міг – хто до родичів у Львів, хто до знайомих в інші села. Доки буде це тривати - нам ніхто не сказав. Тому ми не знаємо, що маємо робити... Ми ж не можемо залишити тут худобу, тяжко нажите добро і забратися невідомо куди. Особисто я зараз просто стараюсь не виходити з хати і не пити води з криниці. Купив “Поляни квасової” і не знаю, що буде далі.
Юлія Остапчук, мешканка Бродів:
- Давно вже ми не відчували такого переполоху, як вчора... В Бродах оголосили "надзвичайний стан", усю ніч гуділи сирени. Броди ж знаходяться на відстані 20 км від місця події. А ми впродовж цілої ночі розкладали по кімнаті мокрі простирадла і рушники. Вікна і двері цільно позачиняли. Простирадла постійно міняли на свіжі, і тільки слухали радіо, щоб знати, що робити далі. Були готові в будь-який момент поїхати геть з міста. До речі, сім´я мого чоловіка виїхала. А ми з маленькою дитиною не наважились, бо дитині тільки п´ять з половиною місяців. Та й нема куди їхати...
Галина П., мешканка села Янгелівка Буського району:
- Ми нічого не знаємо, тому закрилися вдома, закупили води. З городу нічого не їмо. Вчора, як тільки вибухнуло, нам передзвонили сусіди і порадили закрити вікна і двері, і не випускати дітей на вулицю. Дітей я відправила до сестри у Львів, а ми не можемо їхати, бо маємо господарку, худобу, яку треба годувати, і стережемо хату. Якщо ми поїдемо, невідомо, що може статися, адже такого нема, щоб виїхали всі. Знаю, що вчора багато людей пробували їхати через Олеськ, але там маршрутки були переповнені. Добре, що в нас є власна машина, і діти ще вночі були в сестри, в безпеці.
Автор: Віра КАРПІНСЬКА
