Україна стежить за дотриманням антиросійських санкцій тільки серед іноземців.

Лютий нинішнього року відзначився кількома подіями, що мали би сказати українському суспільству про наміри влади звести до мінімум вплив російського бізнеса на українську економіку. Українські санкції проти російських компаній, які було запроваджено ще рік тому, проти російського бізнесу було подовжено, та планується посилювати. Окрім того, що вже більше року в Україні заборонена діяльність російських компаній, серед яких оборонні та промислові підприємства тощо, Національний банк України (НБУ) висловився за те, щоб продовжити ще на рік санкції для «дочок» російських банків з державним капіталом, термін яких спливає 23 березня 2018 року. Йдеться про п’ять банківських установ, а саме Український «Сбербанк» а ВТБ (Внешторгбанк), менші банки —«БМ Банк» («дочка» ВТБ), Промінвестбанк («дочка» ВЕБ) та VS Bank («дочка» Сбербанку). Їм забороняються будь які операції, пов’язані із переказом коштів українських «дочок» на користь своїх материнських структур. 1 березня Рада національної безпеки та оборони (РНБО) підтримала цю пропозицію Нацбанку, подовживши санкції своїм рішенням.

Це рішення ще у 2017 році, коли воно ухвалювалося вперше, аргументувалося тим, що російські державні банки, що працюють в Україні, та пов’язані з ними банки, можуть навмисне виводити кошти в Росію, щоб штучно довести себе до банкрутства і піти з українського ринку без значних втрат. Також були побоювання, що виведені з України гроші могли піти на фінансування війни на Донбасі. Ситуація ускладнювалася численними скандалами навколо повернення кредитів українських позичальників в ці банки. Дехто з боржників намагався використати скандал навколо російських банків, щоб не сплачувати за позики та намагалися вивести своє майно з під застави. Але є низка компаній, як, наприклад, державна «Укрзалізниця». Вона дійсно потрапила в патову ситуацію, оскільки, втративши значну частку майна і доходів через російську агресію в анексованому Криму та на окупованих територіях Донецької та Луганської областей, мусила продовжувати виплачувати позику російському «Промінвестбанку» в сумі близько $4,6 млн. При цьому компанія не отримала жодної компенсації за це майно або державної підтримки, щоб впоратися із втратами. Тому зважаючи на те, що «Промінвестбанк» належить російському Внешэкономбанку, наглядову раду якого очолюють по черзі Володимир Путін та Дмитро Мєдведєв, сценарії, за яких росіяни могли завдати ще більшої школи українській залізниці, були цілком реальними.

Нарешті після засідання РНБО Президент Петро Порошенко сказав, що російського капіталу в банківській системі України вже вдвічі менше, ніж було кілька років тому, і те, що вони підуть з України лише питання часу.

Також український уряд запропонував, щоб Верховна Рада посилила українські санкції проти російського бізнесу. Кабмін створив законопроект, який забороняє використання на об’єктах критичної інфраструктури, що мають стратегічне значення для держави, програмного забезпечення та телекомунікаційного обладнання, що вироблено в країні, проти якої на даний час діють будь-які санкції. Цей крок можна вважати реакцією на потужну кібератаку вірусу PetyaA, яка сталася в Україні влітку 2017 року. Тоді на три дні зупинилася майже вся економічна діяльність в країні. У США були підозри що за нею стоїть Головне розвідувальне управління РФ (ГРУ).

Нарешті, після підписання нового Закону України «Про приватизацію», Петро Порошенко заявив, що російському капіталу тепер буде неможливо купувати будь-які держпідприємтсва в Україні.

Не забуває український уряд і нагадувати про міжнародні санкції і іноземним компаніям, які працюють в Криму. Загальновідомий скандал з турбінами німецької Siеmens, які росіяни закупили через посередників, аби обладнати ними електростанції в анексованому Криму. Німецький виробник змушений тепер в судах доводити, що він не має відношення до цієї угоди та намагатися повернути своє обладнання, щоб не потрапити під антиросійські санкції ЄС.

Також міністр закордонних справ України Павло Клімкін погрожував санкціями Volkswagen і Adidas, про яких з’явилася інформація, що вони працюють в Криму. Хоча самі компанії пізніше спростували ці відомості. Український МЗС висловлював незадоволення тим, що міжнародна логістична корпорація DHL співробітничає з контрагентами, які працюють в Криму.

Проте, попри таку увагу до іноземних компаній, Україна чомусь не приділяє уваги вітчизняним підприємствам, які попри ті ж санкції працюють на окупованих територіях Донбасу та в Криму, або ж везуть звідти на підконтрольні Києву території контрафакт. Зовсім анекдотичну історію нещодавно розповіли журналісти програми «програми «Схеми» «Радіо Свобода». Як вони з’ясували, зараз в Криму спокійно працює мережа магазинів будівельних матеріалів «Епіцентр», що належить українському подружжю бізнесменів Галині та Олександру Герегам, які входять до сотні найбагатших українців. Як випливає з документів, які знайшли журналісти, у 2014 році українську ТОВ «Епіцентр К» в Криму замінили на новостворене російське ООО «Новацентр К», яку очолив колишній комерційний директор української «Епіцентр К» — Юрій Носач. Колишні магазини «Епіцентру» в Криму тепер також носять цю назву.

В офіційних російських реєстрах юридичних осіб власником «Новоцентр К» є створене в тому ж 2014 році і зареєстроване у Підмосков’ї ООО «Руслайн Ко», засновниками якого, в свою чергу, є три українські компанії, що належать подружжю Герег: «Епіцентр К», «Нова лінія» и «Торговий дім «Трейдіком «Інко». Більше того, відповідно до колнсолідованого звіту бюджету Севастополя за 2016 рік «Руслайн Ко» є найбільшим платником податку на нерухомість на її території. Проте сам Олександр Герега у коментарі журналістам сказав, що йому нічого не відомо про те, що компанії, якими він володіє, ведуть бізнес на окупованому півострові.

Таке видання «ЛІГА» вже не раз повідомляло про те, що з території ОРДЛО в Україну везуть контрафактні сигарети, вироблені в так звані ДНР на Донецькій тютюновій фабриці, що зареєстрована в Дебальцево, та на фабриці Хамадей в Донецьку.

Ще одним схожим прикладом є Харківський електротехнічний завод «Енергоміра», який виробляє прилади обліку для ЖКХ та енергокомпаній тобто електролічильники. В пресі вже повідомлялося, що це підприємство належить великому російському концерну «Энергомера», який займає третину ринку електролічильників РФ.

Завод позиціонує себе, як українського виробника, при цьому на його сайті прямо заначено, що він постачає свою продукцію в окуповані Донецьк та Луганськ. Також російська «Энергомера» постачає лічильники в окупований Крим, про що зазначено на офіційному сайті компанії. До того ж півострів там числиться як територія Росії. І у МЗС та правоохоронців, судячи з того, що ці випадки стали відомі лише завдяки журналістам, немає жодних претензій до цього інвестора, який торгує своїми приладами по всій Україні, про що говорять чимало об’яв в інтернет-магазинах, як на підконтрольній Києву територіях, так і в окупованих регіонах.

Таким чином виходить, що українській владі небайдуже тільки щодо іноземних компаній, які порушують антиросійські санкції, накладені ЄС та США. А що виконання своїх власних санкцій, компаніями, які працюють в Україні, то це сприймається, як щось не варте велико уваги. Проте, зважаючи на занадто щільні економічні зв’язки з Росією, така недбалість може обернутися якщо не катастрофою, то дуже неприємними наслідками для всієї країни. Адже російського капіталу в Україні предостатньо не тільки в банківській системі. Їх доволі багато в енергетиці, промисловості тощо.

За даними Державної служби статистики України, в підсумку 12 місяців 2017 року торгово-економічні зв’язки між Росією та Україною зміцнилися. При цьому російський імпорт до України збільшився на 14,5%, а наш експорт до РФ — на 9,1%. Таким чином, попри всі прагнення диверсифікувати економічні зв’язки, Україна всіма законними та незаконними шляхами сама прагне повернутися в міцні економічні обійми північного сусіда. Проте якщо ми своєчасно не згадаємо, що попередні стосунки з ним закінчилися війною та втратою частини громадян та територій, цього разу Україна може справді задихнутися від занадто міцної хватки «старшого брата».